Зараз важко згадати, коли на будівництві з’явилися перші цеглини. Незважаючи на те, що їх «старша сестра» – необпалена цегла-сирець з домішками різаної соломи, використовувалася значно раніше, застосування в будівництві обпаленої цегли також сягає у давні часи. Відомо, що її застосовували ще будівельники давнього Єгипту у 3–2 тисячоріччі до нашої ери. Втім, на Черкащині будівель того часу не збереглося, тому питання коли обпалена цегла прийшла в наші місця залишається відкритим. Давня цегла могла мати саму різну форму – бути круглою, трикутною, чотирикутною, або взагалі фігурною. А звичну нам прямокутну цеглу почали виробляти в Англії у XVI сторіччі. Прямокутна цегла певного розміру набула популярності не випадково – саме її під час роботи було найзручніше тримати у руці. Більше на cherkasy.one.
Цегельний бум на Митниці
За даними опису міст Київської губернії, у 1845 році в Черкасах працювало два цегельні заводи. Для їх повноцінної роботи була потрібна глина, вода, спеціальні форми, печі для обпалювання, достатньо місця для сушки та зберігання цегли і транспорт, щоб вивозити готову продукцію. Все це в Черкасах було, тому вже у довіднику 1900 року, йдеться про дев’ять цегельних заводів, у 1908 – десять. У 1911 році черкаські цегельні виробляли чотири мільйони штук цегли. І це не дивно, адже за ці роки населення Черкас значно зросло. Якщо в 1845 році тут проживало 9400 мешканців, то у 1900 році кількість мешканців міста зросла до 30 тисяч. Значне зростання населення Черкас було пов’язане з появою у місті залізниці у 1876 році. Будівництво залізниці стало потужним поштовхом для економічного розвитку Черкас та появи нових робочих місць. Це, своєю чергою, притягувало в місто нових мешканців у пошуках роботи та кращих умов життя. Саме в цей період розпочалася “велика будівельна революція”, про яку розповідав краєзнавець Борис Юхно. Зростаюче заможне населення активно переходило від дерев’яних та глиняних будівель до елітного цегляного житла. Цегельне виробництво пережило справжній бум, задовольняючи зростаючий попит на якісні будівельні матеріали.
Але цегельні заводи були не тільки у Черкасах – скрізь, де велось велике будівництво, немов гриби після дощу, виростали й цегельні. Так, один зі старіших цегельних заводів був у Городищі, де у 1848 році компанія Торговий дім «Брати Яхненки і Симиренки» неподалік Млієва, під Городищем, спорудила великий цукровий завод, який був найбільшим підприємством цього профілю у Європі. Тоді ж, для забезпечення будматеріалами, поряд було побудовано цегельний завод.
Будинок Лисака-Гаркавенка
По дорозі з жовтої цегли
Але цегла використовувалась не тільки на будівництві, а й для облаштування тротуарів. Тротуари мостили спеціальною жовтою цеглою, яку ще можна побачити у районах, де залишилася стара забудова. За словами Бориса Юхна, залишки цегляних тротуарів збереглися вздовж дороги біля музичної школи №2 на Верхньогоровій вулиці, та деяких інших місцях.
До речі, на заводах робили і фасонну цеглу – клинчаста йшла для мурування перемичок, лекальна – для обкладання колодязів, зведення заводських труб.
За даними краєзнавця, старі цегельні були розташовані на низькому широкому березі Митниці, ближче до води, яку не доводилося качати на виробництво помпами, що значно зменшило собівартість готової цегли.
Такий бурхливий розквіт цегельної справи не міг не принести своїх плодів. За даними краєзнавця, у 1845 році в Черкасах із 1200 будинків з природних матеріалів (тобто з каменю, дерева та глини) цегляних будівель було лише… дві. Проте, починаючи з початку минулого віку і до 1917 року, майже всі елітні архітектурні творіння в Черкасах будувались саме з цегли. Частині з них пощастило дожити дотепер. Все це, і будинки, і тротуари є невід’ємною частиною нашої історичної пам’яті, спогадом про славне минуле Черкас.