Історія освітніх закладів у Черкасах охоплює майже півтора століття. Першим таким була гімназія, де серед учнів не було жодної дівчини. Проте вирівняли гендерний баланс в освіті досить швидко, створивши й жіночу гімназію. Подальші установи, де освоювали різні вчення, ділилися й на профільність. Так, в місті існувала церковно-приходська школа. Унікальність цих закладів складали й будівлі, архітектуру яких розробляли імениті фахівці. Більше на cherkasy.one.
Перша Міністерська гімназія: вхід лише чоловікам
Черкаські історики запевняють, один з перших закладів освіти в місті заснували 1880 року. Це була чоловіча (або міністерська) гімназія, збудована над Замковим узвозом. Місце для цього об’єкту обирав відомий архітектор Владислав Городецький, який розробив сам проєкт будівлі.
Зведення гімназії у стилі модерну велося протягом дев’яти, а за деякими даними, одинадцяти років. Це був комплекс із двох споруд – корпусів, в одному з яких розташували адміністрацію та класи старших учнів. Інша будівля була призначена для навчання молодших вихованців закладу.
З 1918 року заклад реформують у школу-«семирічку». Реконструкція 1922 року передбачала надбудову третього поверху та з’єднання двох корпусів гімназії. Вже із 1968 року заклад стає музичним училищем, а ще через 17 років двоповерхову частину будівлі зносять. На його місці побудували новий корпус, який склав сучасну архітектурну композицію колись чоловічої гімназії, а зараз – музичний фаховий коледж.
Разом з тим, до архітектурної композиції входила Святопречистенська церква. Її також розробив Владислав Городецький. Проте на початку 60-х минулого століття за згодою більшовицької влади будівлю знищили. На її місці побудували бібліотеку ім. Т.Г. Шевченка, яка працює досі.
Жіноча гімназія Городецького в Черкасах
Незадовго після відкриття першої чоловічої гімназії у місті звели дві для дівчат – гімназія Городецького та гімназія Самойловської. Одну з них, ясна річ, спорудив Владислав Городецький, обравши для неї серце Черкас. Роботи тривали з 1903 по 1905 роки. У дизайні фасаду використали квіткові мотиви, а на дах розмістили модернові композиції. На весь комплекс робіт витратили понад 80 тисяч рублів – космічна на той час сума.
У грудні того ж 1905 року гімназія прийняла перших учениць – 360 дівчат з багатих родин почали навчання. Через тридцять років заклад переформатували на Палац піонерів. Під час Другої світової війни будівлю вдалося вберегти від знищення окупаційними військами. В радянські часи будівлю прикрасили комуністичною символікою, яку за часів незалежної України зняли.
Історія жіночої гімназії Самойловської
Ця жіноча гімназія не втратила статусу навчального закладу, проте значно постраждала під час бойових дій у Другу світову. Заснували її у 1904 році, навчали тут шість класів. Спочатку вона розміщувалася в будівлі по сучасній вулиці Байди Вишневецького, а тоді – Поліцейській. За два роки кількість охочих здобути тут знання дівчат збільшилося до трьохсот, тому було вирішено будувати нове приміщення. Так, у 1910 році почалося зведення навчального комплексу на вулиці Миколаївській (тепер Хрещатик).
Три блоки з’єднаних будівель ховали за собою басейн, фонтани, навчальні класи та вчительську. Тут змогли прийняти вже 400 учениць. Навчали дівчат всьому, що може знадобитись майбутній господині та цікавій співрозмовниці: кулінарія, догляд за дітьми, мистецтво. Навчання було платним, проте з часом сюди почали вступати діти з різних родин, не обов’язково заможних.
Під час війни та окупації міста німецькими військами будівля гімназії дуже постраждала. Напівзруйнованою вона стояла до 1950-х, аж поки влада не взялася відновлювати її. Так, з’явилася сучасна школа №17 з білими колонами, які стали візитівкою будівлі. У 1957 році школу змогли відкрити для першачків. Із часом до комплексу добудували нові приміщення, а площа школи тепер сягає 10 тисяч квадратних метрів.
Найстаріша школа Черкас
У 60-х роках позаминулого століття на світ з’явився документ, що дозволяв виділити ділянку для будівництва парафіяльної школи при церкві. Так почалася історія сучасної загальноосвітньої школи №5. Це було приміщення для навчання дітей та побуту вчителів. Від 1890-го, відколи двері відкрила ця однокласна школа, до 1905 з’явилося ще три будівлі, які підпорядковувались церкві й де проводилося навчання. У всіх цих корпусах були навчальні класи та кімнати, де жили педагоги.
У радянський період чотири корпуси поділили на функції: в окремих будівлях знаходилися медпункт, спортивна зала та бібліотека. У 30-х роках минулого столітті навчання тут продовжили до десятого класу, освіта у ній стала базою для майбутніх педагогів. До війни був збудований п’ятий корпус, де навчали трудові колективи. Це була вечірня школа.
Наприкінці 60-х на місці четвертого корпусу, де були бібліотека та навчальні класи, звели сучаснішу будівлю на два поверхи. Вона стала повноцінною школою та діє досі. Тут навчають понад пів тисячі дітей.
Музична школа в будинку підприємців
Ще однією родзинкою міста є музична школа ім. Лисенка. Споруда є цінністю для міста, вважають краєзнавці. Звели будівлю для двох місцевих підприємців. До 1917 року тут вели бізнес. Є версія, що у приміщенні особняка працювало казино. Пізніше будівлю добудували вниз до Дніпра, сама ж установа слугувала школою для піхотинців.
Під час битви з німецькими військами приміщення школи переобладнали під військовий шпиталь. Лікували тут військових обох армій. На згадку про Другу світову на одній зі стін залишилися сліди від обстрілів снарядами.
У 1969 році сюди «поселили» музичне училище. Зважаючи на помпезність особняка, розміщення тут освітньої установи з музичним нахилом є цілком логічне. Рішення це прийняли обласні чиновники. Комплекс споруд охоплює три корпуси, з’єднані між собою. Будівлю внесли до переліку нерухомих архітектурних пам’яток. Музичну освіту тут здобувають й досі.
Вечірня школа для дорослих
За кілька років до Другої світової війни в Черкасах заснували одну з перших вечірніх шкіл для пролетаріату. Так почалася історія сучасної гімназії №9. Коли до міста прорвалися німецькі війська, будівлю школи захопили та перетворили на конюшню. Після визволення міста від окупантів навчання тут відновили. Тепер це була «семирічка», проте кількість учнів з роками збільшувалася. Десять років тут почали навчатися, відколи число вихованців сягнуло шести сотень. Весь цей час вона була україномовною.
Із 1973 року школу ліквідували, а учнів та педколектив перевели в іншу, щойно зведену №22. Незабаром гімназія запрацювала знову, проте в новому форматі – російськомовному. Навчання тут велося лише вісім років. Зробили це на вимогу батьків дітей, яким доводилося далеко ходити до нового закладу.
Через два роки зі зміною керівництва постали плани збудувати нову будівлю для старої дев’ятої школи. На зведення споруди знадобилося менше року, а вже у 1976-му тут все було готове для нового навчального року. Бажаючих навчатися у новозбудованій школи було чимало, тому довелося вводити дві зміни. За свою історію сучасна гімназія, починаючи з вечірньої школи, чотири рази змінювала адресу. Тепер це один з відомих закладів освіти, де впроваджують сучасні методи навчання.
