Home Blog Page 3

Затишні ресторани та кав’ярні міста Черкаси

0

Першим чинником якості і затишку населеного пункту недарма вважають заклади харчування та відпочинку. Черкаси люб’язно пригостять Вас чашечкою кави або смачним біфштексом, ще й повідають часткову історію міста. Розбудова місць дозвілля свого часу зробила обласний центр яскравим прикладом зразкового містобудування. 

Так куди ж краще зайти на перекус? Наведемо кліка закладів, що на нашу думку заслуговують на п’ять зірок за автентичністю, приємним дизайном, обслуговуванням та ввічливістю персоналу. Більше на cherkasy.one.

Citi-cafe Soda 

Зручне затишне місце для обідньої перерви чи відпочинку з друзями запрошує всіх у гості. Ви точно отримаєте гарячий сніданок, смачні напої, швидкий сервіс. З коронних страв варто виокремити млинці з курятиною. Вони завжди свіженькі та запашні з великою кількістю начинки. Однієї порції буде цілком достатньо для однієї людини.

Заклад позиціонується як піцерія, і тут є де розійтися фантазії. В меню є «4 сири», «Італійська», «Гавайська», «Маргарита». Є й більш насичені інгредієнтами пропозиції, а велика порція сягає 1300 грамів, чого вистачає на велику компанію чи цілу родину. Коронна страва «Soda» – це pasta carbonara.

В меню також є багато безалкогольних напоїв, вин різних сортів та кондитерських виробів – можна приходити сюди з дітками. А може ще виникне бажання завернути з собою вечерю додому – варто лише попросити про це персонал.

Гаджетоманія також дійшла до «Soda»: звичайні розетки та usb-роз’єми розташовані біля кожного столику. Цей варіант в Черкасах можна мати на увазі, якщо виникне бажання попрацювати десь подалі від офісу. 

«Шо тут?» – сучасний кафетерій в центрі Черкас

Оригінальна кав’ярня міста приваблює в першу чергу людей від творчості та віддалених працівників. Відвідувачам буквально після першої ж філіжанки приходить натхнення, тому це прихисток художників, митців, дизайнерів та навіть просто захоплених особистостей. 

Сам концепт закладу – це комфортний коворкінг з великими вікнами. Каву тут роблять якісну та дуже смачну. А якщо ще замовити тістечка, перекус точно радикально змінить настрій на кращий. Кажуть: під час блекаутів знайти вільний столик в «Шо тут?» не можливо. Що ж Ви хотіли в місці, де кава ніколи не закінчується, а чизкейки подаються під смачним арахісовим соусом? Лише перехожі постійно вихоплюють зосереджений погляд відвідувача у свій ноутбук.

«Паб Моісея Беня»

Хто вперше бачить цю вивіску, 100% думає лише про хмільне. І це зовсім не тактичне припущення, адже закуска в закладі окрема тема для розмови. Вам варто спробувати смажені крильця, форшмак та броварський суп. Все подається вишукано та охайно на спеціальних сольових дошках, щоб відвідувач міг сам контролювати ступінь солоності продуктів. А пиво тут свіже та наче щойно з одеського Привозу.

Ресторан «Old castle» – популярне місце відпочинку в Черкасах

Сімейна вечеря в Черкасах іноді потребує особливих умов. Але не кожного разу є бажання готувати самостійно. Ресторан «Old castle» вирішить цю проблему за Вас. Кухня для гурманів, безліч страв гриль, стейки преміального рівня та щира усмішка персоналу зроблять будь-яку зустріч неповторною. Господарі ресторану можуть запропонувати залишитися на ніч в апартаментах для туристів і гостей міста.

Що Вам до душі?

Не завжди треба їхати до центральних кварталів, щоб гарно провести час з друзями. Майже в кожному куточку міста є куди піти. І що особливо приємно – в Черкасах переважна більшість кавових локацій не є мережевими. Тобто кожного разу можна відвідувати інші та отримувати нові враження.

Сподіваємося, такий невеликий огляд різних видів смачного дозвілля нашим читачам до душі. Напевне, кожен містянин чи кожна містянка можуть запропонувати свій шорт-лист найкращих ресторанів.

Про «Епіцентр» у місті Черкаси

0

Будівельні матеріали є звичайною повсякденною потребою міста. Розвиток будь-якого напрямку діяльності людини несе за собою ремонти та перебудови. Все має бути розташовано так, щоб купувати в одному місці, де є буквально все. Черкащани знають, де шукати будівельні товари — у найбільшій торговельній мережі країни «Епіцентр». Чим є мегамаркет в інфраструктурі міста та які його головні функції? Поговоримо детальніше про роботу та специфіку гіпермаркету в місті Черкаси. Більше на cherkasy.one.

Десь у далекому 2008

Мабуть, більшості містян важко уявити Черкаси без найбільшої торговельної платформи офлайн, але колись на її місці зовсім нічого не було, крім невеликих земельних ділянок. З часу появи гіпермаркету на вулиці 30-річчя Перемоги все змінилося. Тепер черкащани вираховують відстань від “Епіцентру” як найбільшого об’єкта району. Та навіть більше того: якщо подивитися на плани міського благоустрою, то основна прив’язка йде до ландшафту цієї торгової зони.

Фундамент будівлі був закладений у 2008, у 2009 відбулося урочисте відкриття.

Оскільки гіпермаркет працює в місті стабільно з року в рік, то транспортна інфраструктура теж налаштована під потреби містян. З різних районів Черкас сюди можна доїхати за буквально лічені хвилини.

Формат торгівлі

Від стратегії будівельного гіганта компанія “Епіцентр К” відійшла ще в 2014, але про це і сьогодні не всі знають. Насправді тепер це мережа «сучасних торговельних центрів» – в «Епіцентрі» можна придбати стильний одяг для всієї родини, оновити шкільний рюкзак дитини, підібрати персональний транспорт чи навіть знайти кухонний посуд. Тому з компанією тісно співпрацюють власники інших підприємств Черкас. Громадські організації та дитячі заклади здійснюють купівлю меблів та канцтоварів, бо тут завжди є на що звернути увагу.

Що купують Черкащани 

Перетворити дім чи квартиру в об’єкт захоплення для гостей для друзів можна не тільки разом з дизайнером, але й власними зусиллями. Усі деталі декору зібрані в одному мультикомплексу, щоб не було потреби бігати по різним магазинам. Поряд з ними знаходяться товари для навчання, дитячий одяг, побутова техніка.

З головних специфікацій магазину можна виділити:

  • будівельні матеріали — все від утеплювачів до покриття будь-якого типу;
  • домашні, офісні та садові меблі — безліч варіантів для створення комфортних умов в оселі;
  • освітлення — за допомогою ефективних рішень можна осучаснити приміщення без великих вкладень;
  • краса та здоров’я — корисні продукти для підвищення якості життя.

“Епіцентр” суспільних подій

Бізнес-гігант ніколи не стояв осторонь соціальних процесів області. Його територію час від часу використовують для проведення протипожежних навчань. Задум полягав у тому, щоб вчасно подолати уявне займання в одному з відділень будівельних матеріалів. Під час виявлення інциденту магазин подав сигнал про пожежу на пульт Служби порятунку. Далі пожежники відпрацювали евакуацію персоналу та безпосередньо гасіння вогню. Успішну практику підхопили й інші міста України. Аналогічні навчання відбулися також в м. Умань в 2021 році. 

Курйозний випадок

Під час «Covid-19» мережевий супермаркет став центром скандалу: відкрився рівно за добу після офіційного закриття на карантин. Як пояснив мер Черкас Анатолій Бондаренко, він має коло своїх обов’язків і роботу «Епіцентру» особисто контролювати не може. Водночас багато інших підприємств області вимушені були працювати в умовах карантинних обмежень. Наразі найбільший будівельний гіпермаркет працює у штатному режимі.

Як розвинути власний бізнес у селі Черкаської області

0

Земля вважається батьківщиною аграріїв та великих зернових компаній. Загалом так воно і є, але останнім часом в різних районах Черкаської області все більше з’являється приватних невеликих садів та пасіки. Що спонукає людей професійно займатися однією з найдавніших справ та залишатися в селі – далі у нашому матеріалі на cherkasy.one.

Родюча земля — справжній скарб Черкащини

У самому серці України природно утворився оазис для вирощування рослин. В порівнянні з північчю або сходом України, де переважно глинистий ґрунт, врожайність справді дивує. І це навіть без великих затрат на добрива. Найбільш популярною рослиною у Золотоніському районі вважаються соняхи та кукурудза. Тут фактично не знайдеш вільного не засадженого паю. Найтоповіший бізнес в селі під Черкасами – це вирощування садів, кукурудзи та соняхів.

Жителі села долучаються до сучасного бізнесу, щоб мати свою улюблену справу та заробляти з користю для людей. Цікава ідея прийшла мешканці Холодного Яру Віті Макарюк. Її тюльпанові поля дивують всіх гостей туристичного краю. Жінка дала собі слово до кінця війни перераховувати гроші від продажу квітів на ЗСУ.

Державні програми розвитку села в Черкаській  області

Плодово-ягідна справа має попит в країні, отже від нещодавно запрацювала програма розвитку садів та аграрної продукції. По Черкаській області видається від 140 000 до 400 000 гривень грантових коштів на гектар. І вже чимало успішно працюючих господарств скористалися пропозицією «єРобота». Таким чином держава одночасно вирішує питання заготівлі продовольства та підвищує процент самозайнятості у сільській місцевості.

Для отримання грантових коштів треба мати земельну ділянку від 1 до 25 Га. Фінансування відбувається на будь-які витрати на розгляд господаря за умови створення нових робочих місць. Урядова програма розповсюджується на юридичних та фізичних осіб. 

Перед тим, як подавати документи на фінансування, бажано зі спеціалістами ретельно порахувати вартість проєкту, створити бізнес-план. Останній має містити план дій у випадках найкращого і найгіршого сценарію. Це стане запобіжником від невиправданих витрат коштів. 

Звідки в Черкаській області попит на садівництво і бджільництво

Працювати з рослинами на Черкащині пропонує сама природа. Досить м’який клімат та пухкий ґрунт роблять свою справу. Останнім часом сільське господарство заманює не тільки затятих хліборобів та фермерів, а й представників інтелектуальних професій. Бо у важкі часи продукти харчування виходять на перше місце. 

Бджільництво та виноградарство останнім часом стають все більш популярними. Хоча собівартість обидвох напрямків не назвеш низькою. Якщо говорити про виноград, то він потребує багаторазового догляду, обробки тощо. Однак і самі саджанці коштують не дешево. Тим не менш, селяни охоче беруться за справу і здебільшого отримують якісний результат.

Така ж цікава ситуація з пасіками – вони прогресують, як гриби після дощу. Це також впливає на дохідність — чим більше меду видає галузь, тим дешевше його ціна. Але розходи на підготовку до наступного сезону залишаються тими ж. Та все ж тутешнім пасічникам гріх жалітися, адже багатьом навіть не має сенсу вивозити бджіл на вигул, бо все є під боком. Область багата соняшником, гречкою та іншими медоносними культурами. 

На успіх розвитку «медової» справи впливають:

  • зацікавленість місцевої влади та підприємців у великих обсягах меду;
  • гарна погода влітку без штормових попереджень;
  • здатність країн-партнерів запропонувати достойну ціну продукту;
  • попит та поставки на міжнародні ринки;
  • розташування поблизу полів, що сприяють гарному медозбору.

З якими проблемами зіштовхується бізнес в селі в Черкаській області

З одного боку може здаватися, ніби всі найкращі стартапи починаються в селі. Достатньо засіяти гектар землі якою-небудь культурою та чекати на врожай, — принаймні, таку думку можна почути від містян. Практика ж демонструє, що аграрій має багато клопотів та не завжди може отримати бажане.

«Зазвичай у Драбові дуже привабливі умови для вирощування винограду, — розповідає місцевий виноградар Олександр. — Тут практично відсутня засуха, врожай видається досить прогнозований. Один прикрий випадок за рік все ж таки може спотворити картинку. Наприклад, якось миттєвий буревій понівечив половину вже майже зрілих грон». 

У таких випадках за словами Олександра допомагає диверсифікація. Дохід з інших плодів покриває непередбачувані збитки. Але бувають роки, коли і такий підхід не дуже рятує. Бажано на початку скептично підійти до справи, поетапно збільшуючи площу саду.

Дуже важливою на думку виноградаря є вчасна обрізка на зиму: «Після цього обов’язково йде накриття лози плівкою та прикопування. Взагалі виноград почуває себе добре виключно за умови дбайливого догляду, тому така справа підходить далеко кожному.

Найбільшою ж проблемою регіону є ціна. У дуже урожайні роки вартість фруктів та овочів падає майже до рівня собівартості, тоді сільські господарі облаштовують сховища, щоб продати товари взимку, коли ціни стануть більш обґрунтованими.

Яка вона професія листоноші: історії двох черкащанок

0

Багатьом може здатися, що професія листоноші проста, але насправді – важка й під силу не кожному. Це не тільки швидка доставка кореспонденції, а ще й людина з якою можна поспілкуватися, вилити їй душу. Кожна жінка, яка працює у цій сфері має свою історію, пише cherkasy.one.

З оператора в листоноші

Історія Людмили Довжук у поштовій сфері розпочалася з 2003 року. Саме тоді начальниця поштового зв’язку запросила жінку працювати оператором. Людмилі сподобалося й вона швидко вивчила свої обов’язки. Але обставини склалися так, що в селі Шулиха начальниця відділення потрапила в лікарню і їй терміново потрібна була заміна. Людмилу відправили туди – за 25 кілометрів від Тального.

Працювати було дуже тяжко, добиратися доводилося різними транспортними засобами, то на мотоциклі, то на підводі, одним словом, хто на чому підвезе. Люди в селі виявилися привітними. Одного разу взимку замело дорогу й дістатися до Тального було нічим, одна пенсіонерка залишила Людмилу ночувати у себе.

Пропрацювавши три місяці в таких складних умовах, Людмила пішла в декрет. Потім кілька років змінювала роботу, хотіла спробувати себе в іншій професії, проте доля привела знову на пошту.

Особливості роботи на пошті

У 2020 році жінка почала працювати листоношею в Тальному. Робота розпочинається із рання. Прийшовши у відділення Людмила починає розбирати пошту, яку привозить машина. Далі сортує листи, дрібні посилки, а потім розкладає це все по адресах.

У своєму інтерв’ю viche.ck.ua жінка розповіла, що за всі роки роботи вона знає кожного жителя своєї дільниці. Окрім цього, має мобільний номер кожного, щоб за потреби перепитати чи повідомити про щось важливе. До кожного має індивідуальний підхід.

Робота листоноші ідеально підходить людям, які люблять спілкуватися. Найголовніше в ній – не обманювати, поважати пенсіонерів. Люди похилого віку дуже люблять говорити, розповідати про свої справи, отож потрібно до них ввічливо ставитися й приділяти хоча б хвилинку свого часу.

Доволі часто вони просять Людмилу купити їм у магазині якісь речі або ліки в аптеці, прийняти комунальні платежі. Людмила вважає, що коли до людей ставишся доброзичливо, тоді вони відповідають взаємністю.

Жінка вже не уявляє свого життя без пошти, людей, а раніше мріяла зовсім про інше – опанувати професію історика-археолога. Знайшла інститут, хотіла подавати документи, але на заваді стала хвороба тата, тому не було можливості здобути вищу освіту. Ще мала гарні здібності до шиття, тому думала опанувати цю професію. Навчалась жінка зовсім не там, де мріяла – в технікумі за спеціальністю «Експлуатація автомобільного транспорту». Попри те, що професія була не улюблена, Людмила навчалася на відмінно, отримувала стипендію.

Розповіла Людмила й про те, що її робота іноді небезпечна. Доволі часто під час доставки за нею біжать зграї бродячих собак. На роботі видають газові балончики, проте вони не стають у пригоді. Для Людмили її робота цікава й водночас важка, бо працювати потрібно не залежно від погоди, самопочуття.

Все найкраще для людей

У 2008 році Світлана Біленко прийшла працювати листоношею в село Мошурове. Виросла та навчалася жінка у сусідньому селі Паташ. Після закінчення школи не пішла здобувати вищу освіту, бо померла мама й не було фінансової підтримки для продовження навчання. З часом у Мошурові познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком та вийшла заміж.

Лише потім пішла навчатися в технікум, де здобула професію агронома. Проте життя склалося так, що почала працювати листоношею.

Жінці подобається її робота, попри певні складнощі, які трапляються, вона йде вперед і продовжує виконувати свої обов’язки. Світлана пішки не ходить, доставляє людям листи, посилки, пенсії на велосипеді. Три рази на тиждень, а якщо не встигає, то й у вихідний доводиться курсувати великим селом. За час роботи вона знає хто, де живе, яку газету виписує.

У своєму інтерв’ю viche.ck.ua жінка розповіла, що обходить за день пів села. Людей дуже багато, лише одних пенсіонерів понад 140 осіб. Світлана до кожного обирає індивідуальний підхід, постійно запитує чи мають якість проблеми, питання.

На все село працює 3 листоноші й завідувачка поштового відділення. Найбільше в Мошурові виписують газети, журнали, тому носити є що.

У роботі Світлану виручає її велосипед. Ним набагато швидше подолати велику територію.

Окрім роботи, Світлана обожнює випікати різні смаколики. Раніше вона робила солодощі на замовлення, а тепер тортами та десертами балує тільки рідних. Найбільше подобається випікати бісквітні торти. Цій майстерності її навчила мама. Нині на готування замовлень не вистачає часу.

Жінка полюбляє готувати наодинці, бо вважає це своєрідним творчим процесом. Виконувати свої професійні обов’язки вдається завдяки допомозі коханого чоловіка, який інколи після роботи допомагає розвозити пошту.

Історії цих дивовижних, сильних духом жінок підтверджують, що виконувати добре свою роботу можна лише за умови, що людині подобається та справа, якою вона займається. Не даремно говорять, що на роботу потрібно приходити як на свято, бо лише таким чином можна досягти успіху.

Розвиток та популяризація футболу в Черкасах

0

Важко собі уявити сучасні Черкаси без спортивних змагань, щорічних чемпіонатів, матчів та кубків. У 20 столітті в нашому місті охочих займатися спортом було багато, а от кваліфікованих фахівців із фізичного виховання недостатньо. Попри це, футбол активно розвивався, люди з великим запалом грали в нову на той час гру. Детальніше про популяризацію цієї спортивної дисципліни в Черкасах пише cherkasy.one.

Як у місті з’явилася власна команда?

На початку 20 століття містяни займалися верховою їздою, гімнастикою, легкою атлетикою, але найбільшу перевагу віддавали футболу. Яскравий цьому приклад події, які відбувалися в Черкаській чоловічій гімназії. Там учням з перших класів прищеплювали любов до спорту. Окрім звичайної науки, учні мали обов’язково брати участь у спортивних іграх.

Підготовка була такою собі, бо не вистачало викладачів, інвентарю й навіть приміщень. Тому дітей залучали до рухливих ігор на свіжому повітрі, а найулюбленішим видом спорту гімназистів був футбол. Аналізуючи велику кількість інформації, можна припустити, що учні чоловічої гімназії увійшли в склад першої черкаської футбольної команди у 1904 році.

Популяризація футболу

У 1910 році кожне місто нашої великої області мало свою футбольну команду. Тільки уявити собі, навіть у Першу світову війну кожна військова частина мала своїх футболістів, які брали участь у різних матчах. Дійшло навіть до того, що туристи прихильники футболу, створювали власні команди на курортах Соснівки й влаштовували матчі. Згідно з інформацією тогочасних документів відомо, що перший футбольний стадіон знаходився неподалік Соборного цвинтаря. Саме там у 1900 році представники різних районів міста провели міський турнір з футболу.

Варто зазначити, що на початку 20 століття відбулося створення та активний розвиток різних спортивних товариств, серед яких найпопулярнішим був футбол.

У нашому місті відомими командами того часу були “Соборівська”, “Бульварна” та інші. У Черкаси футбол “прийшов” зі Сміли, а туди його “привезли” жителі Австрії, які приїхали в гості до графів Бобринських. Варто зазначити, що в склад смілянської команди увійшли робітники залізниці. У 1927 році в Черкасах провели першу спартакіаду.

Будівництво стадіонів

До 1950 року в місті було близько 10 спортивних майданчиків. Найбільшим у той період був «Водяник», який знаходився на місці сучасного критого ринку. Таку назву майданчику дали у повоєнні роки. Пропрацював головний футбольний осередок кілька років, згодом його закрили й розпочали будувати новий величезний стадіон.

У 1952 році радянські спортсмени показали гідний виступ на Олімпіаді у Гельсінкі, після цього влада вирішила спорудити ще один стадіон – неподалік лісу (тепер це Центральний стадіон). Побудували його за гроші виділені з міської казни.

У 1957 році відбулася важлива подія в житті міста – відкрили Центральний стадіон великим матчем, у якому «Динамо Київ» грав проти черкаської команди «Колгоспник». Кияни здобули перемогу забивши 3 голи черкаській команді.

Хто він, перший черкаський олімпієць?

Черкаси прославив уродженець Андрій Хіміч. Чоловік став першим Олімпійським чемпіоном із веслування в СРСР. У 1960 році він брав участь в Олімпійських іграх. Попри гарну підготовку до змагань Хіміч був на лаві запасних. У 1964 році на наступній Олімпіаді, спортсмен здобув олімпійське золото.

Після виходу зі спорту, Хіміч присвятив себе тренерській діяльності. Він викладав веслування в Черкаській дитячо-юнацькій спортивній школі.

Сучасні черкасці свято поважають та продовжують традиції своїх пращурів, вони щороку підкорюють світові чемпіони не тільки з футболу, а й з інших видів спорту.

Черкаська торгівля в 19 столітті

0

У 1795 році Черкаси стали повітовим містом Вознесенського намісництва, а вже з серпня цього ж року – Київської губернії. Після ліквідації шляхетського панування місто почало розвиватися. У Черкасах відбулося будівництво та відкриття значних промислових підприємств, найбільшою серед яких була тютюнова фабрика. У 1845 році вона виробила продукції на суму 200 карбованців. У 1854 році побудували величезний рафінадний завод, який мав гарні потужності та високий технічний рівень й був найдосконалішим в імперії, пише cherkasy.one.

Розвиток промисловості

У місті активно розвивалися різні ремесла, насамперед швацьке, ткацьке, ковальське та інші. Станом на 1856 рік у Черкасах працювало близько 200 ремісників. Найважливішим та найприбутковішим заняттям серед чоловічого населення була обробка деревини та будівництво дерев’яних будинків. Крім цього, доволі поширеним було гончарство.

Мешканці сіл активно розвивали сільське господарство, а міщани займалися дрібною торгівлею. Популярністю користувалася гончарна продукція. Вироби цих майстрів, здебільшого посуд, продавали на місцевих ярмарках, ринках. У цехах працювали ткачі, за допомогою спеціального обладнання вони виробляли різні тканини для продажу, проте не всі мали можливість їздити на ринок й збувати крам, тому досить швидко в Черкасах почали з’являтися торговельні посередники. Згодом збутом ремісничих виробів займалися перекупники й купці.

Особливості черкаської торгівлі

У середині 19 століття торгівля досягла значного розвитку, разом з цим відбулося зростання кількості купців. Щороку в Черкасах проводили близько 6 ярмарків. На фоні цього всього покращився вантажообіг пристані на Дніпрі. Черкаси стали одним з найголовніших перевальних пунктів лісу, який сплавляли з північних регіонів по Дніпру. Звідси за допомогою гужового транспорту його перевозили в інші губернії.

Розвитку економіки сприяло зростання населення в місті. Якщо станом на 1803 рік у Черкасах жило 3471 особи, то в 1845 році – 94003 осіб.

У 1861 році завершили будівництво залізниці, яка з’єднувала Черкаси зі шляхом Київ-Одеса, відбулося зростання промисловості. Черкаська пристань стала важливим перевальним пунктом для вантажів з річкового транспорту. Це призвело до активного розвитку лісопереробної промисловості й торгівлі лісоматеріалами. Станом на 1885 рік у нашому місті діяло 15 промислових підприємств, де працювала 801 особа.

У промисловість залучили значну частину міського населення.

Щодо утворення ринків, то варто зазначити, що місце торгового майданчика визначали залежно від товарообігу. Базар, який обслуговував потреби містян, розміщували в центрі міста, ярмаркові площі на околицях – при в’їзді до Черкас. Влаштовували базари раз на тиждень.

На міських базарах можна було придбати все, що завгодно, були б тільки гроші. 

Найактивнішими продавцями були селяни, які продавали худобу, м’ясо птиці, яйця. Поширеними товарами на базарах були: дерев’яний посуд, ночви. Покупці з продавцями любили торгуватися, адже кожен хотів придбати потрібну річ за низькою ціною.

Були й випадки, коли нечесні покупці «обчищали» неуважних продавців. Доволі часто міські газети публікували попередження для містян, щоб ті були обачними на ринках та не клали гроші в кишені. На черкаських ринках, ярмарках завжди було людно, адже вважалося, що базар — це місце, де можна добре заробити грошенят.

З розвитком міської та сільської промисловості, розвивалися й ринки. На початку 20 століття вони стали більш цивілізовані, знизилися випадки крадіжок. Поліція та міська санітарна станція почали вести пильний контроль у місцях торгівлі за порядком та якістю продукції.

Страйки черкаських робітників у 19-20 століттях

0

У 19 столітті відбувся період розквіту промисловості в Черкасах. Станом на 1900 рік у нашому місті вело діяльність 29 фабрик та заводів, де працювало понад 1920 робітників. Найбільшим підприємством, гордістю Черкас вважався рафінадний завод. Влітку, коли розпочинався сезон, тут працювало 800 осіб, пише cherkasy.one.

Про що свідчить статистика

На тютюновій фабриці Зарицького працювало понад 300 робітників.

Гарний дохід країні приносили цвяхо-болтові й лісопильні заводи, де трудилося понад 100 робітників.

Крім фабрик, заводів у Черкасах працювало кілька кузень, слюсарні майстерні, вітряки. Число ремісників на початку 20 століття зросло до 1500 осіб. Щодо умов праці, то вони були занадто тяжкими. Людям доводилося працювати по 13-16 годин на добу. Яскравий цьому приклад тютюнова фабрика Зарицького, де влітку робітникам доводилося працювати з 7:00 години ранку до 21:00 вечора, тобто по 14 годин.

Ще пекельніші умови праці доводилося терпіти робітникам лісопильних підприємств, там також робочий день тривав 15 годин. Підрядникам жилося найкраще, бо вони мали багато грошей й скуповували у місті землю, зводили на ній маєтки, відкривали власні промислові компанії.

Найгіршим зі всього було те, що на підприємствах широко використовували жіночу та дитячу працю за яку платили копійки. Таким чином, на цукровому заводі до 1900 року працювало близько 100 жінок, на тютюновому – 200. Тяжка праця, злидні призвели людей до безвиході, тому революційна пропаганда дуже швидко розгорілася.

Перші страйки

Першими, хто проводив агітації серед робітників були народники. У 1876 році неподалік Черкас поселився В. Дебогорій-Мокрієвич, який підбив колектив цукрового заводу до повстання.

Отож першими, хто вирішив боротися з нечесним роботодавцем, були працівники рафінадного заводу. У липні 1886 року близько 150 осіб припинили свою роботу. Головна вимога страйкарів полягала в тому, щоб роботодавець виплатив їм обіцяні щомісячні винагороди. Проте акція протесту була марною, бо нічого люди не домоглися. Довелося брати розрахунок й повертатися додому.

У 1887 році відбувся новий страйк. Сезонні робітники Климовецього повіту отримували дуже низьку плату – 6 карбованців. На заводі, де вони працювали були створені дуже погані умови праці. Людям увірвався терпець, дирекція підприємства злякалася, викликали поліцію. Учасників притягнули до кримінальної відповідальності, а призвідців ув’язнили.

На початку 20 століття розгорівся ще один страйковий рух. У листопаді 1901 року не вийшов працювати колектив рафінадного заводу. Люди вимагали від керівництва переглянути робочий час й зменшити його з 14 до 8 годин. Крім цього, люди просили збільшити зарплати, поліпшити умови праці.

Знову ж та сама історія: прибула поліція, почалася розправа. Таким чином під час цього страйку 30 найактивніших учасників заарештували, 100 осіб звільнили.

Робітничі революції

З особливо великою силою революційний рух у нашому місті розгорнувся в 1905 році. Виступи робітників почали набирати політичний характер. Весною 1905 року всі підприємства зупинили виробництво товарів, вулиці міста заповнили демонстранти, проте тривало дійство кілька годин, прибула поліція й заарештувала кількох чоловіків, інші встигли втекти.

Революційна боротьба призвела до зміцнення союзу робітничого класу й селян. Міські робітники активно підтримували селян, разом вони виступали проти самодержавства й капіталістичного гніту.

Аналізуючи все вищезазначене можна зробити висновок, що в 19-20 століттях були дуже тяжкі часи для черкаських робітників. Люди тяжко працювали за безцінь.

Історія роботи спецслужб в Черкасах 19 століття

0

Поліція, пожежники, лікарі швидкої допомоги — всі вони щодня ризикують життям заради порятунку інших. У 19 столітті їхня робота була ще складнішою, оскільки доводилося працювати в суворих умовах, пише cherkasy.one.

Особливості роботи поліції

Повітові органи поліції створювали згідно з адміністративною реформою ухваленою у 1775 році. Київську губернію утворили 10 повітів, до яких також входили Черкаси. Кожним управлінням командував справник, якого призначав сам губернатор. Своєю чергою, справнику підпорядковувалися волосні чиновники, які командували десятками й сотнями поліціянтів. В обов’язки останніх входило забезпечення порядку в селах і хуторах.

В особливому становищі перебували невисокі чини з малими повноваженнями. Вони брали хабарі й любили добре випити, але начальство на це дивилося спокійно, адже знало, що підлеглі хоч грішать, але справу свою знають.

Платили міським поліціянтам на місяць 20-25 карбованців, окрім цього, щорічно їм видавали доплату в розмірі 128 карбованців на опалення та освітлення орендованих приміщень.

Станом на 1900 рік у Черкасах 12 городових обслуговувало 32 тисячі людей. За 1900 рік сталося 2 вбивства, одне з яких з необережності та кілька інших серйозних правопорушень.

Пожежна служба — вірний друг поліції

У 1810 році зайнялась будівля місцевого продавця Лейби Кельмановича. Дивного в цій події нічого не було, адже дуже багато разів до та після цього в місті траплялися пожежі. Якщо раніше з вогнем боролася поліція, яка ще й додатково займалася пошуком призвідників, з’ясовувала причини займання, то цього разу будинок Лейби приїхали гасити спеціально навчені люди.

Щоправда, поки пожежники прибули, то будинок Кельмановича згорів, вдалося врятувати сусідні хороми купця Полякова. Тож 1810 року в Черкасах почалася історія пожежної служби. У 1815 році при двох поліційних частинах створили кінні протипожежні загони.

На вози встановили величезні бочки, персоналу видали сокири, багри, звичайні відра. У зв’язку з тим, що люди робили підпали спеціально на знак помсти, до 1841 року пожежники здійснювали виїзди тільки в супроводі поліціянтів.

Вже після 1920 року пожежна служба почала працювати згідно з постановою від 4 травня 1921 року.

Листоноші лише обрані

Пошта зародилася в Черкасах у 18 столітті. Варто зазначити, що в той період через місто пролягали головні дороги, якими возили міжнародну кореспонденцію.

З 1874 року черкащани почали користуватися послугами поштової контори, а незабаром телеграфної станції. Працювати листоношею було дуже престижно та вигідно, але й брали туди не всіх підряд. До кандидатів пред’являли високі вимоги, крім цього, про співробітників начальство збирало досьє, адже потрібно було розуміти, надійний він чи ні, який спосіб життя веде.

Начальство пошти віддавало перевагу міцним чоловікам, старшим за 21 рік. Майбутній перевізник пошти мав вміти стріляти з револьвера. Одягненого в уніформу листоношу зі зброєю в руках, можна було переплутати з поліціянтом.

Медична допомога як гра в карти

На жаль, даних про створення і роботу швидкої допомоги дуже мало. Відомо, що 1930 року в місті організували санітарну станцію. У 1931 році відкрили станцію швидкої допомоги та зубопротезну лабораторію.

Аналізуючи дані, які вказав С. Гоначаров у своїй книжці “Розвиток охорони здоров’я”, стає відомо, що в 1911 році було створено повітову лікарську раду.

Після утворення земських лікарень перші медичні бригади виїжджали на виклик кінними екіпажами. Тільки уявити собі, скільки часу займала дорога, адже асфальтного покриття не було, а після дощів, снігу, то взагалі не реально проїхати, бо ями в коліно й багнюка на додачу. Про те, що людині терміново потрібна допомога, повідомляли пішим порядком. Лікарям доводилося мчати в дорогу вдень і вночі. Єдине, не приїжджали на виклики до психічно хворих.

Періодичні видання в місті Черкаси

0

Освітні процеси, наукові дослідництва, соціокультурний розвиток – все це має не тільки відбуватись, але й адекватно доходити до народних мас. Тому періодичні видання існують крізь епохи від покоління до покоління. Їх головним завданням є огляд усіх аспектів життя нашого міста. Список найбільш очікуваних видань допоможе читачам знайти матеріали за власними уподобаннями. Більше на cherkasy.one.

«Вечірні Черкаси»

Знайомтесь: досить жвавий щотижневик з матеріалами про головне, тут легко підібрати цікаві рубрики за власними вподобаннями. На перших шпальтах гарячі новини, економічна інформація, цікаві зміни в аграрній сфері. Газета є додатком до основного гіганта мас медіа «Черкаський щотижневик». Тираж розповсюджується на території Черкаської області, а підписку можна оформити через сайт «Укрпошти». Кілька колонок періодичне видання обов’язково виділяє під питання соціально незахищених верств населення, відкриття майданчиків для дітей, нові тенденції на ринку працевлаштування і таке інше. Формат «Вечірніх Черкас» підходить для всієї родини. 

«Черкаський край»

Щотижневик з такою назвою розходиться великим накладом, бо редакція зважає на сучасність і формує гнучку концепцію підприємства. Щоб зменшити витрати та собівартість примірників і утримати газету на плаву, довелося перейти на чорно-білий друк. Та це не зробило менш кольоровим внутрішнє наповнення. Газета власний стиль – нічого зайвого, тільки головне про життя черкаського суспільства. Актуальність – це основна вимога до журналістів і колег по цеху. Кожна сторінка є відлунням реалій жителів Черкаської області. Навички роботи у форматі онлайн теж дають свої плоди – газета стає ще ближче до своїх прихильників.

Актуально про життя містян можна почитати:

  • на шпальтах нового номеру газети;
  • на сайті «Черкаський край»;
  • в соціальних мережах Фейсбук та Інстаграм.

«Черкаси. Бізнес»

Специфічний часопис про правові, фінансові та економічні аспекти підприємницької діяльності. На сторінках – тільки перевірений матеріал, його можна брати до уваги. Думка експертів підкріплюється витримками з законодавства. Видання розповідає реальні історії успіху та реалізації стартапів. Регіональний економічний вісник стане в нагоді керівникам компаній та їх партнерам, а також всім зацікавленим у якісній аналітиці ситуації на ринку.

«Почерк»

Є бажання кожен день читати «все про все»? Тоді варто відкрити сучасний таблоїд «Почерк». Інтернет-видання з аудиторією понад 8000 читачів дуже ретельно проводить модерацію нових публікацій. Тим не менш, з’являються вони майже щодня. Як зазначає головний редактор видання Назарій Вівчарик, головна задача ресурсу пропонувати експертну оцінку та уникати політичної заангажованості. І треба віддати належне: у сторінок справді є свій почерк — жвавий стиль, цікаві факти, відсутність води.

Усі тексти зручно подаються на теми:

  • Резонанс – тільки найголосніші події Черкас, Умані, Золотоноші, Драбова та інших міст;
  • Таблоїд – про що йдеться в інших засобах інформації;
  • Проєкти – реальні історії про соціокультурний розвиток області, спорт, історичну спадщину і таке інше. 

Обирайте для себе два-три джерела — це зробить Ваше життя більш насиченим та якісним. Адже жити в інформаційній бульбашці не варіант – цим користуються пропагандисти та недруги України. Щоб такого не відбувалося  кожне поважне періодичне видання міста має не один, а кілька форматів комунікації з читачами.

Отже, знати більше про життя Черкас – це суспільно-політичний обов’язок кожного. Так легше бути в курсі культурних подій, змін у законодавстві тощо. 

Особливості черкаської економіки 19 століття

0

У 1284 році було засновано місто Черкаси. З того моменту в місті почала формуватися економіка. Якщо спочатку вона була нестабільна, то в 19 столітті почався її активний розвиток, пише cherkasy.one.

Усе починалося з тютюну

Черкаська тютюнова історія бере свій початок з 1844 року. Саме в цей період у місті відкрили першу махоркову мануфактуру. До кінця 19 століття фабрик було вже 4: Летичевського, Таборовського, Поволоцького, Зарицького.

Фабрика Зарицького вважалася найкращою у місті й користувалася небувалою популярністю серед черкаської знаті. Після відкриття, в цехи підприємства було встановлене сучасне на той час обладнання, завдяки якому цигарки виробляли механізованим методом.

Станом на 1878 рік на фабриці працювало близько 100 осіб, пізніше – 500 осіб. Попри складні умови праці, персонал отримував мізерну зарплату, у зв’язку з цим часто влаштовували страйки.   

Всі фабрики розташовувалися ближче до вулиці Ільїна в районі, де колись був “Фотоприлад”, повідомляється на novadoba.com.ua

Цукрова промисловість у Смілій та Сидорівці

Перший цукровий завод в Україні звели в селі Трощина на Канівщині у 1824 році, а перший цукрово-рафінадний у 1843 році в Ташлику. Цукровий бізнес дуже добре розвивався, станом на 1847 рік у Черкаській області діяло 39 цукроварень.

У цій сфері промисловості лідерами була компанія “Цукор братів Яхненків і Семиренків”. Ця фірма експортувала свій дуже дорогий продукт до Москви, Нижнього Новгорода та інших великих міст.

У 1854 році в Черкасах почав працювати великий рафзавод, де налічувалося близько 3000 людей. Другим за кількістю таких був Лебединський на Шполянщині, там працювало трохи менше ніж 3 тисячі людей.

Популярністю на Черкащині користувався завод графа Олексія Бобринського. У 1820 році Олексій жив у Тулі, цукор у Росії був дуже дорогим, його завозили з Латинської Америки. За кілограм платили 4 рублі, а за такі гроші в той період можна було купити лоша. Не змирившись з такими цінами, граф відкрив завод із перероблення буряків. Оснастив його якісним обладнанням, але під Тулою буряк не дозрів, завадили морози.

Переїхав Бобрицький до Сміли, де були володіння його дружини Софії Самойлової. Створив тут свої заводи й бізнес пішов.

З 1845 року кілька заводів Бобринського почали експортувати на ринок 240-275 тис. пудів цукру. Всі його підприємства, розташовані практично в кожному місті Черкаської області, були обладнані паровими машинами.  

За 10 років підприємства Бобринського видали 2,2 мільйона пудів цукру, що спричинило обвал цін у всій імперії.

Був у Черкасах ще один “цукровий магнат” — Василь Симиренко. Чоловік придбав цукровий завод у Сидорівці на Корсунщині та через деякий час налагодив там випуск солодощів — мармеладу і пастили.

Граніти та самоцвіти

У 19 столітті Черкащина славилася покладами граніту, який розробляли майже в кожному прибережному районі краю. Серед мінералів були унікальні, приміром, ріпакові — різновид граніту сірого кольору з жовтими та рожевими вкрапленнями, що його видобували в Набутові.

У Тальному і Лисянці були мігматити. Велику славу здобув городищенський лабрадорит — цінний декоративний мінерал, який заслужено називали “гранітне золото”.

Цей мінерал застосовували для виготовлення меморіалів. Найімовірніше, його використання було б у рази більшим, якби існували спеціальні технології та розгалужена мережа залізниць.

Коли в Києві закінчували будівництво Володимирського собору і почали працювати над проєктом його внутрішнього оздоблення, виникла думка застосувати для цього черкаський лабрадорит. Утім, з’ясувалося, що використовувати цей мінерал нерозумно, оскільки доведеться витрачати величезні гроші. З приходом радянської влади видобуток цього мінералу припинився.

З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що в 19 столітті економіка Черкас тільки набирала обертів, підприємці починали знайомитися з новими для себе сферами. Вони засновували компанії, заводи, а їхні спадкоємці продовжували, тим самим підтримуючи економіку не тільки міста, а й країни на плаву.

.,.,.,.,.